Факультет


Структура


Наукова робота


Навчальна робота


Виховна робота

Практики та експедиції


Студентам
Абітурієнтам
Випускники

Форум

Файли


Події

Фото тижня

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка>>

Географічний факультет

 


головна 

 

ГЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
географічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка

 

Геологічний музей географічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка почав функціонувати порівняно недавно, він створений у 1991 році і є ровесником незалежної України. Музей уже має свій Статут, Положення, інвентарну книгу, книгу обліку відвідувачів, план роботи тощо. Профіль музею освітній, що засвідчує “Свідоцтво”, видане управлінням освіти Тернопільської області державної адміністрації № 27/19-27 від 7.11.2001 р.

Основою для створення геологічного музею послужили зразки мінералів, гірських порід та скам’янілих решток тварин і рослин, зібраних проф. Свинком Й.М. протягом п’ятьох десятиріч роботи (починаючи з 1960 р.) в колишньому Кременецькому, а з 1969 року в Тернопільському державному педагогічному інституті. Значну допомогу в зборі зразків, особливо рудних мінералів надали близькі друзі-геологи, що працювали в різних регіонах України та колишнього СРСР (А.Богуцький, Ю.Ляхов, М.Павлунь, В.Харкевич та ін.). Зараз у музеї нараховується понад 1200 експонатів (станом на 01.01.2010 р.). Тут є зразки з Поділля, Карпат, Донбасу, Полісся та інших регіонів України, а також з Казахстану, Середньої Азії, Забайкалля, Кавказу, Уралу, Хібінських гір тощо. В останні роки (починаючи з 2001 р.) музей поповнився колекцією порівняно рідкісних і оригінальних зразків гірських порід – травертинів, зібраних і опрацьованих асист. кафедри фізичної географії О.Волік і проф. Й.Свинком.

геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

До 1977 року зібрані експонати зберігалися в основному в кабінеті геології у спеціальних скляних шафах, призначених для медичних препаратів та інструментів, решта – у підсобних приміщеннях кафедри. Після завершення будівництва нового начального корпусу інституту у 1997 р. і переведення у нього кабінету геології, розпочато підготовку до створення геологічного музею.

Ректором інституту О.Явоненком було дозволено використати для експозицій музею центральну рекреацію п’ятого поверху, що розташована поруч з кабінетом геології, та виділено кошти для оплати за виготовлення спеціальних шаф з вітринами для експозицій і зберігання зразків. Завдяки тому, що нами в екстреному порядку, практично за одну ніч, було підготовлено ескізи шаф і вчасно їх подано на Тернопільську меблеву фабрику, усі 15 штук шаф були виготовлені за порівняно короткий термін, всього за один місяць, і в них розміщено більшість експонатів. Згодом, професійний художник Олександр Синельников намалював серію картин із зображенням палеоландшафтів та окремих видів рослин і тварин, що населяли наш край в геологічному минулому.

Остаточно музей було сформовано у 1991 році, коли було виготовлено і встановлено дві таблиці та дванадцять майстерно виготовлених художником картин, що відображають палеоландшафти основних етапів розвитку Землі. Причому більшість палеоландшафтів, показаних на картинах, максимально наближені до реальних умов, які були у ті часи у нас на Поділлі. На них показано такі види рослин і тварин, рештки яких знайдено тут у викопному стані.

Отже, геологічний музей географічного факультету можна вважати ровесником незалежної України. Тепер він займає відповідно обладнану рекреацію площею 68 кв. м. крім цього, значна частина експонатів, що безпосередньо використовується у навчальному процесі, розміщена у розташованому поруч кабінеті геології площею 34 кв. м, що збільшує загальну площу музею до 102 кв. м.

У музеї є сім відділів: “Історія геологічного розвитку Землі”, “Мінералогія”, “Виробні та дорогоцінні камені”, “Корисні копалини”, “Гірські породи”, “Палеонтологія”, “Травертини”.

Інтер’єр музею прикрашає кілька десятків субтропічних і тропічних видів рослин, в т.ч. одна пальма віком понад 50 років, дві китайські троянди, два аспарагуси пірчасті, ряд різних видів кактусів, бегонії, сонсев’єри, традесканції, циперус, папірус, драцена духмяна, пандус Вейча, кодіеум, папороті та ін.

ОПИС ВІДДІЛІВ

1. Історія геологічного розвитку Землі

Експозиція першого відділу починається із схеми, на якій показано процес формування Землі та інших планет Сонячної системи за О.Ю.Шмідтом. поряд розташована геохронологічна таблиця, на якій подано поділ історії Землі на окремі відділи часу (ери і періоди та їх тривалість), а за нею – у хронологічній послідовності експонуються дванадцять картин, що відображають найтиповіші палеоландшафти окремих періодів історії Землі:

1. “Архейська ера” – показано уявний фрагмент ділянки земної поверхні в археї: відбувається сильна вулканічна діяльність, лава розтікається по поверхні Землі, застигає, перетворюючись у гірські породи; рельєф створений вулканічною діяльністю, схожий на сучасний рельєф Місяця.

архейська ера, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

2. “Кембрійський період” – показана ділянка дна кембрійського моря (близько 500 млн. років тому) з характерними для цього часу видами організмів (трилобітів, губок, медуз, що плавають над заростями водоростей).

кембрійський період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

3. ”Девонський період” – зображено середньодевонський ландшафт (405-350 млн. років тому). Рослини в цей час уже поступово завойовували сушу, хоч ще зосереджувались в основному біля водних басейнів, бо вони були споровими і для їх розмноження необхідна вода. На картині показано різні види псилофітів, хвощів, плаунів і папоротей. Подібний ландшафт був у девонському періоді у Придністров’ї, про що свідчать знайдені тут викопні рештки рослин (псилофіти, плауноподібні, членистостеблові та папоротеподібні), які виявлено біля сіл Вістря Монастирського, Устя-Золоте Заліщицького районів Тернопільської області.

девонський період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

4. “Кам’яновугільний період” – зображено ділянку лісового масиву кам’яновугільного періоду (близько 350-285 млн. років тому). Найхарактернішими рослинами цього лісу були деревовидні плауни лепідодендрони з могутньо розгалуженими кронами, стрункі високі сигілярії та хвощі, що досягали 20-30 м висоти, під цими деревами-велетнями росли у великій кількості мохи, кущисті і повзучі плауни та папоротники. Найвищими деревами кам’яновугільних лісів були так звані кордаїти, що відносилися до голонасінних рослин. Вони досягали висоти 40 м, мали гладкий стовбур і сильно розгалужену крону з довгими стручковидними листками. З усіх цих рослин, що буйно росли в умовах теплого вологого клімату, утворились великі поклади кам’яного вугілля в Донбасі, Львівсько-Волинському та інших басейнах. Натуральні відбитки листків папоротей та обвугленої кори лепідодендрона виставлені в одній з вітрин посередині другої половини зали музею.

Кам’яновугільний період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

5. “Пермський період” – показано типовий ландшафт останнього періоду палеозойської ери (285-230 млн. років тому). Тут ще збереглися окремі представники кам’яновугільної флори, але переважаючими вже стали голонасінні та хвойні рослини. На території України в цей час переважала суша.

Пермський період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

6. “Мезозойська ера” – на цій картині, що експонується на початку другої половини зали музею, зображено типовий ландшафт середини мезозойської ери (140-130 млн. років тому). Рослинний покрив суттєво відрізняється від рослинного покриву попередніх періодів. Провідними типами флори в ньому стали нові голонасінні рослини: саговики (як низькі з короткими кулястими або бочковидними стовбурами, покритими великими квітками різного кольору, так і деревовидні форми), хвойні, гінгкгові та ін. У вологих тінистих місцях і по берегах водних басейнів ще росли різні папоротники і хвощі, але вони вже не досягали таких великих розмірів і не користувались таким широким розповсюдженням, як в палеозої.

Мезозойська ера, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

7. “Юрський період” – на фоні середньомезозойського ландшафту показано диплокока, одного з представників гігантських наземних ящерів з групи динозаврів, довжина тіла якого досягала 27 м, а вага до 60 т. живилися вони переважно рослинною їжею. Більшу частину свого життя проводили у воді. Нагадаємо, що перші викопні останки динозаврів були описані ще в ХІХ ст. (ігуанодон, гадрозавр, стегозавр, целофізіс). Перший тиранозавр був знайдений у 1902 р. (Монтана, США) і описаний американським пелеонтологом Генрі Осборном.

Юрський період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

8. “Неогеновий період” – зображено типовий ландшафт неогенового періоду (близько 20-15 млн. років тому). Серед рослин тут переважали листопадні форми (бук, граб, дуб, клен, каштан) та хвойні.

Неогеновий період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

9. “Динотерій” – один з представників хоботних тварин неогенового періоду, дещо подібний до сучасних слонів. Довжина його тіла становила понад шість метрів, а висота – 5 метрів. Вага тварин досягала 6-7 тон. Шкіра була гладкою і безшерстою, бо в цей час клімат був теплий та вологий і шерсть динозаврам, як і сучасним африканським та індійським слонам, була не потрібна. Повний скелет динотерія знайдено у 1963 р. в неогенових відкладах біля смт. Гусятина; він зберігається у геологічному музеї НАН України в Києві. Окремі кості виявлено у Зборівському районі, які зберігаються в експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Динотерій, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

10. “Четвертинний період” – показано типовий ландшафт четвертинного періоду (плейстоцену). а поруч, на одинадцятій – загальний вигляд однієї з дуже поширених тварин – мамонта.

Четвертинний період, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

11. “Мамонт” – зображено гігантську хоботну тварину – сучасника людей кам’яного віку. У пізньому плейстоцені (40-10 тис. років тому) мамонти густо населяли територію Поділля і майже всієї Європи. У цей період тут був холодний і засушливий клімат, який дещо нагадував сучасний клімат Якутії. В умовах такого клімату розвивався особливий при льодовиковий комплекс рослинності, утворений поєднанням тундрових, лісових і степових угруповань. За своїм виглядом мамонти нагадували сучасних слонів. Їх тіло мало висоту 3,5 м і було покрите довгою і густою шерстю. Голова велика з хоботом і двома зігнутими бивнями довжиною до двох метрів. Вуха маленькі, покриті шерстю, хвіст короткий. Мамонти живилися дрібними гілками хвойних і листяних дерев та небагатою трав’яною рослинністю.

Мамонт, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

Рештки скелетів мамонтів (зуби, бивні, стегнові кістки) порівняно часто зустрічаються у четвертинних відкладах нашого краю, їх можна бачити у краєзнавчих музеях Тернополя, Кременця. Є вони і у вітринах нашого музею.

Завершується експозиція першого відділу музею картиною на якій показано групу первісних людей кам’яного віку плейстоценового ландшафту

первісні люди кам’яного віку плейстоценового ландшафту, геологічний музей, географічний факультет ТНПУ

 

Частина 1. Продовження: частина 2   частина 3   частина 4

 

Автори публікації: Дем'янчук П.М. Свинко Й.М.

 

Новини