Факультет


Структура


Наукова робота


Навчальна робота


Виховна робота

Практики та експедиції


Студентам
Абітурієнтам
Випускники

Форум

Файли


Події

Фото тижня

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка>>

Географічний факультет

 


головна  всі часописи  історія української географії  випуск 24

 

УДК: 911.38 Володимир Подобівський

 

ЛІТОГРАФІЯ ТА ХУДОЖНІ ПОЛОТНА ХVIII – ПОЧАТКУ ХХ СТ. ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ПІЗНАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ЛАНДШАФТАХ ГОЛОГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОГО КРЯЖУ

 

У статті проаналізовано іконографічні матеріали ХVIII – поч. ХХ ст., що репрезентують ландшафти Гологоро-Кременецького кряжу. Репродукції розглядаються як джерело до пізнання трансформованості ландшафтів краю.

Ключові слова: іконографічні зображення, трансформація ландшафтів, Гологоро-Кременецький кряж.

Volodymyr Podobivs’kyi. Lithography and paintings of the XVIII – early XX century as a source forassessing landscape transformation of the Holohory-Kremenets’ Ridge. The iconographic materials representing the landscapes of Holohory-Kremenets’ Ridge in the ХVIII – early ХX century are analyzed. Reproductions are treated as a source of knowledge to assess landscape transformation of the territory.

Key words: iconographic images, landscape transformation, Holohory-Kremenets’ Ridge.

Актуальність дослідження. Чисельні історико-географічні розвідки свідчать, що поняття “ландшафту” генетично виокремилося із категорії мистецтва, зокрема живопису. Термін виник у Голландії наприкінці ХVІ – поч. ХVII ст., коли фламандські художники перейшли від зображення уявних біблійних до реальних, топографічно й колористично точних краєвидів. Ландшафтом стали розуміти пейзаж, тобто зображення місцевості на картині, однак, здебільшого, не урбаністичного, а сільського чи природного жанру.

Відмінності у глибинних установках пізнання ландшафту визначають специфіку його художнього та наукового сприйняття. Науковий світогляд накладає на ландшафт деякі суб’єктивні культурні норми, стереотипи, правила тощо, натомість художні інтерпретації ландшафту дозволяють пізнати його очищеним, фільтрованим, у “живому” вигляді. Тому практично всі ландшафтознавці одностайні у тому, що неодмінним аспектом пізнання ландшафтів конкретної території є його всебічний аналіз, зокрема і дослідження живописних його інтерпретацій [1; 2].

Стан вивченості проблеми. До сьогоднішнього дня відсутні ґрунтовні методичні та практичні розвідки, що стосуються використання іконографічних джерел інформації для потреб історичної географії та ландшафтознавства. Іконографія краєвидів України – одна з важливих допоміжних дисциплін, проте досі в узагальнюючих працях зі спеціальних історичних дисциплін про таку ділянку досліджень не згадують або майже не згадують. Поодинокі результати подібних досліджень підсумовані у статтях Е. Степанович та Л. Маркитян [5], Я. Дашкевича [3], Ю. Партики [4]. Ці публікації не претендують на вичерпність у питаннях теоретико-методологічних основ історичної іконографії як і, зрештою, не охоплюють бодай половини існуючих на даний час витворів мистецтва, що ілюструють природу України в минулому. Крім того, вже давно постало питання створення зведеного каталогу із зображеннями урбаністичних пейзажів України, що зберігаються у бібліотеках, музеях, архівах, приватних колекціях України та поза її межами. Тому для вирішення завдань історико-географічних досліджень освоєних ландшафтів звертаємося до іконографічних матеріалів ХVIII – поч. ХХ ст., що репрезентують ландшафти Гологоро-Кременецького кряжу.

Результати досліджень та їх обговорення. Окремі унікальні природні, історичні, архітектурні та мистецькі об’єкти щедро розсіяні по території Гологоро-Кременецького кряжу. Вони здавна вабили до себе дослідників. Різноманітність ландшафтів краю, які тепер так часто називають “Українською Швейцарією”, “Карпатами в мініатюрі”, “Парковими лісами” тощо нерідко ставали об’єктами захоплення та потрапляли на полотна талановитих митців. Ці витвори мистецтва краще, ніж будь-які інші мате-ріали демонструють зафіксований у часі поточний стан ландшафтів та уявлення людей про них. Тому сьогодні назріла необхідність віднайдення пер-винних полотен, літографій та їх детального ландшафтознавчого аналізу.

З ХVІІІ ст. до нас дійшли лише поодинокі іконографічні матеріали, що стосуються краєвидів Гологоро-Кременецького кряжу. Зокрема, літографія Кременця сер. ХVIII ст. створена Пейєром акцентує увагу на освітньому значенні міста, оскільки зображає його серце – Кременецький колегіум – освітній центр тоді ще європейського рівня. Відособлено, у куті літографії, зображена гора Бона з руїнами замку.

Акварель краєвиду Кременця невідомого автора, виконана наприкінці ХVIII ст., свідчить про зміни у пріоритетах живописних традицій: на полотні вже на рівних фігурують Замкова гора і міський ландшафт. Соціально-побутові аспекти життя на фоні тамтешніх ландшафтів показує гравюра невідомого художника початку ХІХ ст., а на картині художника та викладача малювання Т.О. Сафонова (1873-1930) “Руїни фортеці на горі Боні” відображено виключно белігеративний елемент геокомплексу. В Кременецькому краєзнавчому музеї зберігаються фотокопії цих витворів [6].

літографія та художні полотна

У першій половині ХІХ ст. основним змістовим наповненням видань, що стосуються Гологоро-Кременецького кряжу були праці, в яких намітилася лінія “гуманістичного” тлумачення ландшафту. Головним завданням даного напряму було виявлення та опис впливу довкілля на почуття і стиль життя людини. У цей час на противагу споживацькому ставленню до ландшафту в Кременецьких горах, в Галичині виходить низка видань, яка акцентує увагу на таких категоріях ландшафту як “прекрасне”, “величне”, “захоплююче” тощо (подібних категорій у російських джерелах аналогічного періоду ми не зустрічаємо, за винятком хіба-що категорії “замечательный”, проте тут вона не має жодного відношення до естетики чи живописності ландшафту).

Галицькі горбогірні краєвиди взялася відтворювати доволі чисельна група митців та аматорів різних національностей і технік виконання. Перші відомі літографічні роботи, присвячені Гологоро-Кременецькому кряжу, належать чеському літографу та графіку Каролю Ауеру (1818 – 1859). Митець працював у літографічному закладі при друкарні відомих львівських видавців Йозефа і Петра Піллєрів. На основі малюнків метра протягом 20-х рр. ХІХ ст. Йозеф Піллер видав друком дві збірки краєвидів: “Збірка найгарніших околиць Галіції” (1823) та “Збірка краєвидів найвідоміших польських парків” (1825-1827). Наступним проектом став альбом літографій “Галіція в картинах”, що мав 73 сторінки тексту та 48 рисунків (1837-1838). На цих полотнах знайшли своє відображення ландшафтні місцевості, що відкриваються з золочівського та підгорецького краєвидів. Особливістю Ауерівських літографій є певна ідилічність, яка проявляється у тому, що на зображених ним ландшафтних місцевостях є місце всьому: природі (щоправда з елементами сільського сельбищного ландшафту), на фоні якої люди працюють, відпочивають у тіні дерев, вдосконалюються (грають музики, перехожі завмирають, захоплені пейзажем, моляться тощо). Все це разом надає його творам самодостатності, довершеності (рис. 1-3). Не виключено, що саме таким “не порушеним” і благодатним був ландшафт в очах автора та за його часів. Окрім безсумнівної живописної цінності, його полотна володіють деяким реконструкційним потенціалом, адже відображають побутові сцени життя та заняття мешканців Золочева і Підгірців.

Нині практично забутий, проте видатний і талановитий польський художник середини ХІХ ст. Мацей Богуш Стенчинський долучився до відтворення краєвидів Гологоро-Кременецького кряжу. Митець багато подорожував, замальовував побачені краєвиди та навіть писав вірші. Захоплений художник відтворював багаті різноманітними моти-вами ландшафти, серед яких ріки, печери, скелі, гори, палаци, руїни замків. У 1847 році у Львові вийшов альбом “Околиці Галіції”, де серед інших представлені репродукції міста Золочева, сіл Пеняки, Білий Камінь, Підгірці, могил Плісниська, витоку річки Західний Буг поблизу с. Верхобуж (рис. 16-22). Характерною рисою робіт Стенчинського були присутність на кожній з них людей (навіть на картині “Могили на Плісниську” зображений самотньо крокуючий косар, рис. 20). Проте, на відміну від Ауера, польський художник зображав людей, очевидно, з іншою метою: на літографіях цього митця вони маленькі і радше слугують для возвеличення навколишніх ландшафтів. Особливо чітко це проявляється у літографії Білого Каменя, де за велінням художника мізерний поселянин стає мірилом навколишніх гір (рис. 17).
 

літографія та художні полотна

Чимала кількість репродукцій із зображеннями ландшафтів Гологоро-Кременецького кряжу розміщується на сторінках польських ілюстрованих часописів “Tygodnik Ilustrowany”, “Przyjaciel Ludu”, “Kłosy”. Так, однією з перших у ХІХ ст. гравюр, що відтворюють унікальний улоговинний рельєф міста Кременця, є робота Стефана Вітвіцького “Кре-менець” (“Krzemieniec”, 1842, рис. 11). Репродукція зберігає ідилічність, що так притаманна особливій ауерівській живописній традиції.

Серед багатьох робіт, що ілюструють краєвиди Кременецьких гір, потрібно відзначити рисунки невідомого авторства під назвами “Загальний вигляд Кременця” (“Widok ogólny Krzemieńca”, рис. 8) та “Кременець” (“Krzemieniec”, рис. 9) вміщені у “Tygodniku Ilustrowanemu” за 1859 та 1866 рр. відповідно. Обидві роботи виконані у подібному стилі, з однієї точки і зображають Кременецький колегіум та Замкову гору з дорогою, що веде до руїн фортеці. Різниця у змістовому наповненні гравюр полягає лише у тому, що на пізнішій картині зображена жінка, у той час як на першій – група чоловіків. Все інше – каміння, дорога, будинки тощо різняться хіба-що у пропорціях. Це дозволяє стверджувати, що творіння виконані відносно синхронно (очевидно, у різну пору року) і належать одному автору. Як і на гравюрі С. Вітвіцького, анонім зображує ландшафт з південно-східного боку.

Репродукція “Кременець: вулиця Широка і Ліцей” (“Krzemieniec: ulica Szeroka I Liceum”, рис. 10) Яна Краєвського виконана у 1866 р. та опублікована у часописі “Kłosy” (1876) слугує своєрідним містком до якісно нового етапу у розумінні ландшафту, зокрема зображення його урбаністичного елементу. Намічена у цей час лінія детального відтворення міських ландшафтів продовжила свій розвиток у наступному сторіччі.

На кінець ХІХ ст. припадає апогей творчості Наполеона Орди, відомого білоруського і польського літератора, музиканта, композитора і художника. У щорічних літніх подорожах Н. Орда систематично замальовував унікальні місцевості Волині (1872 – 1875) та Галичини (1878 – 1879). Основним тематичним наповненням його картин були перш за все белігеративні ландшафтні місцевості – оборонні монастирі, палаци, фортифікаційні споруди тощо. До нашого часу дійшло 177 репродукцій митця, присвячених українським краєвидам, з них на семи полотнах зображені місцевості Гологоро-Кременецького кряжу: “Кре-менець. Руїни замку Королеви Бони, Костел Францисканський” (“Krzemieniec (ruiny zamku Król. Bony) Kościół pofranciszkański”, 1862 – 1876, рис. 5, 6), “Волинь, Білокриниця” (“Wołyń, Białokrynica” 1862 – 1876, рис. 4) та ін.

У першій половині ХХ ст. з’являється низка полотен Зігмунда Ацеданського (Zygmunt Acedański, 1909 – 1991), польського графіка і маляра. Основною темою його творчих пошуків були, очевидно, антропогенізовані ландшафти (сакральні, сельбищні, урбаністичні). Репродукції митця відзначаються характерним “містичним” стилем у зображенні міського ландшафту Кременця, що проявляється у “засакралізованості”, наданню краєвиду релігійного відтінку. Кожне полотно містить зображення споруд релігійного призначення, священнослужителів у темних рясах, хрестів тощо (рис. 12-14). У такий спосіб автор акцентує увагу на становленні міста Кременця як релігійного центру Волині.

Без сумніву, це не повний перелік витворів мистецтва, що передають ландшафтне різноманіття Гологоро-Кременецького кряжу. Проте навіть з аналізу розглянутих репродукцій стає очевидним трансформування в часі поглядів на художнє відображення природи краю. Спробуємо експериментально простежити це на прикладі ландшафту Замкової гори, означивши основні кутові проекції, з яких останець потрапляв на полотна та літографії митців (рис.22). У центрі імпровізованої моделі знаходиться Замкова гора, а пелюстки-проекції показують кути, з яких об’єкт замальовувався. Такий аналіз показує, що ранні твори у зображенні Замкової гори тяжіють до позицій 1, 2, 4. Наприкінці ХVІІІ ст. відбувається перехід до відтворення ландшафтів Замкової гори з боку Єзуїтського колегіуму. Ми пояснюємо цим тим, що на поч. ХІХ ст. місто втрачає освітнє значення і на перший план виходять белігеративний та сакральний ландшафти поселення (позиція 3, 5; з боку Єзуїтського Колегіуму). В цілому початок ХХ ст. знаменує спрощення техніки зображення ландшафтів Гологоро-Кременецького кряжу, проте основним змістовим наповненням творів залишається його унікальна натурна основа.

Висновки. Таким чином, на шляху до всебічного пізнання трансформованості ландшафтів зроблено ще дуже мало. Часто науковці ігнорують потенціал іконографічних зображень, вважаючи їх малоінформативними. Проте, до сьогодні єдиним варіантом візуалізації ландшафтів минулого для потреб історичної географії залишаються живописні полотна митців, котрі дають “живе” уявлення про природні системи. Не варто забувати і про можливість зіставлення давніх репродукцій з пізнішими та сучасними фотоматеріалами, що забезпечує широке поле дій для історико-географів та історико-ландшафтознавців.

Очевидним залишається і той факт, що існують певні труднощі в “інтеграції” іконографічного матеріалу до допоміжних історичних чи географічних дисциплін: 1) пошук репродукцій ускладнений їх територіальною розпорошеністю. Переважна більшість матеріалів знаходиться у місцевих музеях, архівах, бібліотеках або ж приватних колекціях. Чималий пласт інформації міститься в ілюстрованих австрійських часописах; 2) інтерпретація зображень вимагає від дослідника не лише історичної, географічної освіти, але й деяких навичок творчого (перш за все художнього) характеру, об’єктивності, пильності тощо; 3) практичні дослідження у галузі історичної іконографії пригальмовують недостатня теоретико-методологічна база, відсутність досвідчених спеціалістів. Тому на фоні європейських джерелознавчих іконографічних досліджень видів міст українські розвідки у цій сфері виглядають убого.

 

Література і джерела

1. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: Монографія. У 2-х т. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – Т. 1. – 431 с.
2. Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір: Монографія. У 2-х т. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. – Т. 2. – 503 с.
3. Дашкевич Я. Зображення міст України ХVII – XVIII ст.: проблема достовірності // Історична топографія і соціотопографія України. – Львів, 2006. – С. 135-149.
4. Партика Ю. Долина Дністра і Карпатські регіони на іконографічних джерелах ХІХ ст. // Дністровський каньйон – унікальна територія туризму: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. С. 25-29.
5. Степанович Е., Маркитян Л. Иконография. Вспомогательные исторические дисциплины. Историография и теория. – Киев, 1988. – С. 202-227.
6. Фонди Кременецького краєзнавчого музею.
7. Kłosy. Nr 553 z 3.02.1876. S. 72.
8. Przyjaciel Ludu. Nr. 37 z 12.03.1842. S. 292
9. Steczynski M.B. Okolice Galicyi. Lwow, 1847. S. 116.
10. Tygodnik Ilustrowany. Nr. 41 z 25.06.1860. S. 376.
11. Tygodnik Ilustrowany. Nr 361 z 25.08.1866. S. 88.

Новини